Увечері 23 лютого Вікторія сіла на потяг Київ-Маріуполь. Вона їхала з відрядження до рідного міста, щоб продовжити улюблену справу у власному салоні краси… А приїхала до міста, охопленого війною, щоб пережити більше місяця справжнього пекла. Під обстрілами не вціліла ні квартира дівчини, ні салон краси.
Тепер усе, що має Вікторія – це її життя і величезне бажання працювати у своїй країні, почати все з нуля і допомогти своїм близьким, які не змогли вибратися з Маріуполя…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.