Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ірина Микитенко

"Гинуть наші захисники, цивільні, а найстрашніше – гинуть діти"

переглядів: 121

Державна служба якості освіти України та управління Державної служби якості освіти у Київській області діляться історіями вчителів закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання.

Ірина Микитенко 

Посада учитель хімії Славутицького ліцею Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.

"П’ятий місяць повномаштабної російської агресії. Гинуть наші захисники, цивільні, а найстрашніше – гинуть діти. Зруйновано мости, лікарні, школи, дитячі садки, будинки. Перетворено на руїни мальовничі міста і села. Мільйони людей вимушено покинули свої домівки, країну.

А природа ожила.

Зеленіють ліси, квітнуть сади, співають пташки. Навіть там, де залишили криваві сліди нелюди-окупанти життя продовжується.

Уже закінчився ще один навчальний рік. Складний, напружений, непередбачуваний. З багатьма труднощами довелося зіткнутися…

У Славутицькому ліцеї дистанційне навчання почалося через кілька тижнів від початку війни. Але повноцінним навчальний процес не міг бути через відсутність інтернету, світла. Багато учнів перебували в інших областях, за кордоном. У частини дітей не було підручників і були проблеми технічного характеру. Перші два тижні ми працювали лише з телефонами. Після відновлення інтернету повернулися до вже звичного навчання з використанням платформ GoogleClass, Zoom.

Наразі дуже багато методичних матеріалів на освітніх сайтах, що полегшувало роботу. Але дуже багато часу доводилося витрачати на створення або підбір необхідних презентацій, відео, розробку тестів, практичних робіт, їх завантаження. Для окремих учнів доводилося розробляти роботу індивідуально в іншому форматі, що пов'язано з технічними проблемами. Предмети природничо-математичного циклу багатьма учнями сприймалися важко онлайн, зокрема, хімія. Графічний планшет дуже допомагав під час дистанційного навчання.

Як класний керівник, постійно з’ясовувала, де перебували діти, чи отримували освітні послуги? Складно було контролювати присутність дітей на онлайн- уроках, виконання домашніх завдань і письмових робіт з інших предметів. Але постійна співпраця з колегами, допомога батьків принесли бажані результати.

Всі труднощі ми подолаємо, прогалини в знаннях ліквідуємо наступного року. Дай, Боже, миру та Перемоги нашій землі! Слава Україні!"

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Славутич 2022 Текст Історії мирних жінки психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення освіта робота діти перший день війни 2022
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій