Історії, які ви нам довірили
ГОЛОСИ - це виставка, яка відкрила мультимедійний простір Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова з артінсталяцією від творців GOGOLFEST.
- Де: Музей історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7
- Коли: з 22 лютого до 31 травня 2024 року. Вхід вільний
Експозиція ГОЛОСИ прагне розкрити глибину та силу живих історій мирних українців про війну. Артоб’єкти дають відвідувачу можливість стати активним учасником виставки, щоб розкрити з одного боку — трагедію війни, а з іншого — силу та гідність людей, які вистояли попри жахіття. Історії, які взято за основу виставки, зібрав Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Виставка дає можливість цим історіям жити у багатовимірному просторі, де їх можна почути, побачити та відчути особисто.
Наталя Ємченко, членкиня Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова:
«Музей "Голоси Мирних" вперше вийшов в офлайн. Віримо, що задум вдасться. Музей — це проєкт, найбільший за обсягом збереження даних про війну. З 2014 року ми накопичили понад 100 тисяч живих історій. В Україні є чимало ініціатив, які так само фіксують події війни. Наша велика ідея — створити майданчик, на якому ці ініціативи зможуть розмовляти, шукати спільні відповіді та об’єднувати величезні масиви даних у системи».
Складовою виставки ГОЛОСИ є саундінсталяція з об’ємним п’ятиканальним звуком. Саундтрек написала композиторка Яна Шлябанська, використавши справжні голоси героїв Музею «Голоси Мирних». Поетично-музичну композицію створила команда акторів «Дах-тріо». У експозиції використано вірші Василя Стуса. А відеоряд складається з компіляції документальних кадрів, анімації та відеоарту. У виставці беруть участь і реальні артефакти воєнного часу, які береже Музей.
Ми прагнемо поширити історії тих, хто вижив, та розповісти про тих, кого більше немає, щоби зберегти національну пам'ять України та цінні свідчення для встановлення справедливості. Щоби не дати голосам затихнути, а подіям забутися. Адже для українців голос кожної людини, її життя, її історія – це найвища цінність.
Виставка – це історії мирних людей і всього народу України. Це справжні, живі ГОЛОСИ, які лунають у спільному багатоголоссі на весь світ.
Запрошуємо Вас почути їх разом.
Найближчі події
Запрошуємо на публічне інтерв’ю з правозахисницею Олександрою Матвійчук в рамках публічної програми виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
Олександра Матвійчук — правозахисниця та голова «Центру громадянських свобод» — дасть публічне інтерв’ю в рамках публічної програми виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Запрошуємо на бесіду, яку модеруватиме Анастасія Платонова, культурна критикиня та кураторка.
Коли: середа, 24 квітня, 17:00
Де: Музей історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7.
Вхід вільний за підтвердженою реєстрацією у Музеї «Голоси Мирних»
Говоритимемо про:
— правозахисний аспект в контексті меморіалізації поточної україно-російської війни;
— виклики та важливість досягнення повоєнної справедливості;
— поступ у міжнародній адвокації України за час повномасштабної війни та роль у ньому задокументованих досвідів війни;
— шанси України на перезавантаження системи міжнародного права;
— те, чому знати і пам’ятати важливо — і на рівні тяглої індивідуальної та суспільної пам’яті, і на рівні інструментів адвокації і міжнародного права.
Олександра Матвійчук — правозахисниця, яка працює над проблемами в Україні та регіоні ОБСЄ. Очолює правозахисну організацію «Центр громадянських свобод», координує роботу ініціативної групи «Євромайдан SOS». Діяльність «Центру громадянських свобод» спрямована на захист прав людини та утвердження демократії в Україні та регіоні ОБСЄ. Ініціативна група «Євромайдан SOS» здійснює моніторинг політичних переслідувань в Криму, документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності під час гібридної війни на Донбасі, проводить міжнародні кампанії для звільнення політичних в’язнів рф.
Після початку нової збройної агресії у лютому 2022 року Олександра Матвійчук разом з партнерами створила ініціативу «Трибунал для путіна» з метою документування міжнародних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду в усіх регіонах України, які стали об’єктами атак росії.
У 2016 році отримала нагороду «Захисниця демократії» за «винятковий внесок у просування демократії та прав людини» від місій ОБСЄ. У 2017 році стала першою жінкою, яка взяла участь в Українській програмі для молодих лідерів Стенфордського університету. У 2022 році була нагороджена премією Right Livelihood Award та визнана однією з 25 найвпливовіших жінок світу за версією Financial Times. Того ж року «Центр громадянських свобод», який очолює Олександра Матвійчук, отримав Нобелівську премію миру.
Публічні інтерв’ю відкривають цикл культурологічних подій Музею «Голоси Мирних», спрямованих на збереження пам’яті про війну. Слідкуйте за анонсами нових заходів у соцмережах Фонду Ріната Ахметова та на сайті Музею.
Минулі події
Запрошуємо на публічне інтерв’ю з Андрієм Андрушківим, магістром богослов’я, викладачем Бізнес-школи Українського католицького університету та Української академії лідерства, яке відбудеться у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Модеруватиме розмову Анастасія Платонова, культурна критикиня та кураторка.
🗓️Коли: середа, 17 квітня, 17:30
📍Де: Музей історії міста Києва, вул. Б. Хмельницького, 7.
📝Вхід вільний за підтвердженою реєстрацією.
Говоритимемо про:
— війну як чинник індивідуальних та суспільних трансформацій;
— теологічну оптику в контексті меморіалізації війни;
— поняття справедливості та помсти у християнській оптиці;
— важливість збереження пам’яті як гаранта забезпечення повоєнної справедливості;
— важливість системи цінностей (людських, демократичних, християнських) для збереження ідентичності людини і суспільства під час війни.
Андрій Андрушків — випускник Українського Католицького Університету, магістр богословʼя. 17 років працює в комунікаціях, адвокації, проведенні аналітичних досліджень, журналістиці. Екс-керівник комунікаційної команди Реанімаційний Пакет Реформ. Екс-виконавчий директор аналітично-адвокаційного Центру спільних дій. Ведучий авторських програм на hromadske та Суспільне. Викладач Бізнес-школи УКУ та УАЛ. Від 1 березня 2022 — військовослужбовець ЗСУ. У вільний від служби час пише книгу з розважаннями на біблійні читання «#Джізуснарайоні».
***
Субота, 30.03.2024:
15:00 - кураторська екскурсія. Її проведе Андрій Палатний, театральний куратор GOGOLFEST та лінійний продюсер виставки. Він розповість про ідею та задум, мету і творчу реалізацію експозиції, а також про офлайн-простір Музею.
Вхід вільний
16:00 - показ і обговорення анімаційного короткометражного фільму «Маріуполь. Сто ночей».
«Маріуполь. Сто ночей» — це історія дівчинки Аліси, яка прокидається від вибухів та намагається вижити у місті, що палає. Задля порятунку вона має пройти крізь зруйновані вулиці на зустріч невідомому... Повернувшись в український Маріуполь вже літньою жінкою, вона пригадує пережите.
Вхід вільний
***
Середа, 03.04.2024:
17:30 - публічне інтерв’ю з Лесею Гасиджак, кандидаткою історичних наук, в. о. Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду, музеологинею.
Ключові теми для обговорення:
— У чому полягає особливість музеїв, присвячених збереженню пам’яті? Якою є їхня роль, особливо під час повномасштабної війни? Як ці музеї будують свої стосунки з аудиторіями?
— Як поточна війна змінила спосіб говоріння про трагічні події в українській історії та сьогоденні?
— Як музеї працюють з пам’яттю про події та досвіди новітньої війни?
— Які інституційні трансформації та переусвідомлення переживають українські музеї під час війни?
Вхід вільний за підтвердженою реєстрацією
Організатор: Музей «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова
Креативний партнер: GOGOLFEST
Системний партнер: Музей історії міста Києва
Відгуки:
«Музей „Голоси Мирних“ зберігає історію країни із перших вуст. Виставка ж спрямована на те, щоби правду про зло, яке завдає росія в Україні, бачив і відчував світ. Вона торкається дуже болісної та больової точки. Тому треба бути водночас делікатним, правдивим і безстрашним, а це протилежні задачі. Кожен із нас щодня бачить багато документальних фіксацій реальності. Коли ти дивишся на фотографії — в тебе немає дистанції, адже ти бачиш вікно у світ. Задача мистецтва — розкрити інші виміри цієї реальності, показати її складність та багатошаровість».
«Як передати емоції та почуття, що виникають при перегляді історій? Найточніше це зможе втілити мультимедійна інсталяція, де відео, аудіо та фізичні артоб’єкти створюють єдиний простір. Вона розкриває з одного боку — трагедію війни, а з іншого — силу волі та гідності людей, які змогли себе зберегти попри її жахіття. Унікальність проєкту — у розповіді про „те-що-відбувається-зараз“. Є думка, що після 10-ї людини кількість жертв стає статистикою. Вирватися з цієї статистики, повернутися до кожної історії окремо — це надзадача, яку ми поставили перед собою».
«Я годинами слухала відео та аудіозаписи голосів. Помітила, як люди, які переживають страшні речі, знаходять щось світле, певну опору, щоби продовжувати свій шлях... Це дуже важлива місія — бути носієм української культури, історії, історій про війну на своєму місці. Увага до України зараз необхідна. Зокрема, й через музику ми робимо проєкти для того, щоби зробити українців більш видимими у світі».
«Це гарна експозиція. Вона передає настрій. Уся сцена з графікою сильно й красиво показує реальність. Там гарний фокус — тобто, все показано так, як було, адже не всі були в епіцентрі подій та бачили на власні очі всю картину наживо. Перенесення цих подій в іншу площину — це важлива робота, яку виконали творці виставки. Сподіваюся, що виставку вдасться експонувати за кордоном».
«Мурахи були по шкірі весь час. На підлозі — ефект попелу під ногами, дим, напружені звуки, колії, голоси людей. На екранах — відео, з яким ти повністю занурюєшся в інсталяцію, яка, на жаль, є нашим життям. Ми не могли стримати сліз. Багато емоцій — розпачу, жалю, несправедливості, люті... Цю виставку потрібно показувати в усіх столицях Європи, всім іноземцям, посадовцям, тим, хто вже „стомився“, живе в іншій реальності. Вона надважлива! Це наша історія, яку не переписати!»
«Ноги відмовляються ступати по підлозі музейного простору, що нагадує попелище — обвуглені шматочки — як уламки чиїхось життів — мирних, безтурботних, щасливих... Життів, зруйнованих в одну мить і складених у валізи... Кожна валіза — Всесвіт. Голоси, звуки долинають, здається із кожної шпаринки невеликої задимленої кімнати, заповнюють простір відчаєм, смутком і водночас надією — вижили! Живі!.. З уламками попереднього життя. Зі зруйнованим корінням. Відірвані від рідної землі. Але із силою свого Роду у серці... Голоси — обірвані фрази. Чи перервався зв’язок, чи урвалося життя... І гучний впевнений жіночий голос, що лунає, покриваючи всі інші звуки і голоси: „...Де не стоятиму — вистою!...“ Так промовляє Україна. І вірою розвіюється туга. Вистоїмо. Переможемо»
«З одного боку це те, в чому ми зараз живемо і звикли до цього. З іншого — є люди, які переживають більш страшні події, їм ще складніше. Я б рекомендувала піти на виставку людям, які цього не бачили. Це сильні емоції, які дуже торкають... Нам потрібно єднатися, допомагати, відстоювати свою землю, свою сім’ю»
