1000 днів Тисячі історій

24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, вбивши тисячі людей та завдавши масштабних руйнувань. Минуло 1000 днів. Україна стоїть та вірить у Перемогу. Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова зібрав понад 120 000 історій постраждалих від війни.

«1000 днів. Тисячі історій» — проєкт Музею, що нагадує світу про війну в центрі Європи, яка може змінити життя кожного у будь-який момент, про боротьбу за цінності та виживання. Переходьте за датами та описами, дивіться історії та розповідайте іншим про те, що переживає Україна.
Ганна Стрільцова | Ворзель

"Це була сукня на День Народження: приміряла її донька у підвалі…"

Ці руїни – все, що залишилося від дитсадка у Ворзелі. Маленька дівчинка Стефанія. Це був її садочок. 24 лютого 2022 року їй виповнилося 5 років. Сім'я готувалася до свята. Але на дитину чекав зовсім інший «подарунок»…

Олексій Пергаменщик | Київ

Автор тризуба на Батьківщині-матері: "Я ніколи не забуду побачене 24 лютого - спалахи на 360 градусів по всьому Києву"

Олексій – автор тризубу, який було встановлено на скульптурі Батьківщини-Матері замість радянського герба. Відомий скульптор під час війни він бореться на своєму фронті. Створює макети техніки, які дезорієнтують ворожу артилерію.

Наталія Гончарук | Київ

"Новонароджені в укритті майже не плакали і “такими” оченятами дивилися на тебе"

Приймали пологи в бомбосховищі, рятували, лікували та оберігали цілі сім'ї! В укритті Київського пологового будинку №1 у березні 2022 року перебувало до 130 осіб. Про "народжених у війну" – директор Наталія Гончарук.

Джамала | Київ

Джамала: "Ранок 24-го - це був абсолютний шок"

Співачка Джамала кілька діб діставалася заходу України, згодом - пішки переходила кордон. Під час війни Джамала активно виступає на європейських майданчиках, аби весь світ дізнався про жорстокість російських загарбників.

Костянтин та Влада Ліберови

"Війна — це не статистика, а конкретна людина зі своїм конкретним страшним горем"

Костянтин і Влада Ліберови до війни займалися фотомистецтвом. Коли почалася війна, Ліберови продовжили займатися улюбленою справою. Тільки тепер герої їхніх робіт — жителі найгарячіших точок.

Переглянути більше історій
Надія Дмитрівна Сватко | Бородянка

"Півник з Бородянки – це знак, що перемога буде за нами!"

Один із символів стійкості українців – глиняний півник на шафці, яка висить над прірвою на руїнах розбитого вщент будинку. Власниця півника Надія Сватко, втратила свій дім та ледь не загинула під обстрілами.

Ольга Гарбуз та Дмитро Бугайов | Київ

Історія "української Мадонни". "У донечки весь одяг був у крові. Вона почала кричати…"

Прикрила своїм тілом двомісячну доньку під час обстрілу. Ракета прилетіла в житловий квартал Києва. У кімнаті, де була сім'я, вибуховою хвилею винесло вікно та стіну. Двадцять чотири уламки мати прийняла на себе.

Ірина Романченко | Гостомель

"Були такі три доби найстрашніші, коли ми навіть води не пили. Губи змочували, і все"

Ірина Романченко, мисткиня з Гостомеля, пережила справжнє пекло. У перші дні вторгнення будинок художниці розтрощили міни. Точилися ближні бої, бракувало їжі, закінчилася вода. Окупанти захопили котеджне містечко.

Тетяна Букіна | Бородянка

“Загинули мої діти від авіаудару. Обвалилась п'ятиповерхівка: весь під'їзд”

З 1 по 3 березня 2022 року окупанти скинули на житлові квартали некеровані бомби ФАБ. Від них половина багатоповерхових будинків зруйнувалася вщент. Уламки провалилися у підвал, де переховувалися люди.

Ганна та Лейла Алієви | Київ

"Кожен рейс - наче в останню путь"

Коли почалася війна, шестирічна Аня була у бабусі під Києвом. Село опинилося немов на острові – між Чорнобильською зоною, окупованою росіянами територією та Київським морем. Шлях у Київ був один – на човні.

Переглянути більше історій
Сергій Перебийніс | Ірпінь

"Мої діти лежать на асфальті. Вони мертві…"

Сім’я жила в місті Ірпені, під Києвом. Вони переселенці з Донецька. Чоловік поїхав у Донецьк відвідати матір. Дружина з дітьми залишилися в Ірпені і загинули під час евакуації під мінометним обстрілом.

Діана Ємельянова | Чернігів

"Швидше за все, нас тут застрелять?", - питала я чоловіка. Він відповідав мені: "Так"

24-річна Діана разом із мамою, чоловіком Сашком та його молодшим братом Максимом намагалися евакуюватися з Чернігова. Їхню машину розстріляли російські військові.

Сергій Сотниченко | Ірпінь

Сергій Сотниченко: "Мою маму, що молиться в яблучній тачці, — не пробачу!!"

Сергій Сотниченко, український режисер, провів місяць під обстрілами в Ірпені. Весь цей час місто горіло і перетворювалося на руїни. Він посадив свою стареньку маму в садову тачку і втік з обложеного міста.

Алла Нечипоренко | Буча

"Мама, нас розстріляли, папа убитий..."

Російські солдати розстріляли її чоловіка на очах у дитини. Син дивом вцілів, від смертельної кулі його врятував капюшон. Алла Нечипоренко пережила справжнє пекло в окупованій Бучі. Але в іншому місті свого життя не уявляє…

Катерина Амосова | Ірпінь

Катерина Амосова: "Коли виїжджали з Ірпеня, у нас у причепі було 40 котів…"

35 днів в окупованому Ірпені під обстрілами та 80 котів під опікою. Таким був початок повномасштабної війни для Катерини Амосової, професорки, лікарки-кардіолога, науковиці й доньки легендарного науковця Миколи Амосова.

Переглянути більше історій
Наталія Володимирівна Бабеуш | Маріуполь

"Діти у бомбосховищі „Азовсталі“ називали мене Тітка Суп"

Наталія могла зробити піцу з тіста на воді та консервів. Під постійними обстрілами щоденно готувала їжу для всіх жителів бомбосховища. Діти довго не могли запам’ятати, як її звати, тому Наталія запропонувала звертатися до неї Тітка Суп.

Анастасія Піддубна | Маріуполь

Удар по пологовому будинку. "Як я розкажу сину, чому він народився в підвалі?"

9 березня 2022 року вагітна Анастасія разом з чоловіком, молодшим братом та батьками була в пологовому будинку в Маріуполі. Коли російський літак скинув авіабомбу, Настя знаходилася у підвалі.

Євгенія Забогонська | Маріуполь

"Ми знайшли білу фарбу, валик — і з двох сторін Драмтеатру з’явилися написи "Діти"

Євгенія багато років працювала у Драмтеатрі в Маріуполі. Саме вона з чоловіком та дочкою однією з перших опинилася тут у сховищі, коли Маріуполь почала знищувати російська армія. А пізніше стала комендантом.

Альона Загреба | Маріуполь

"Триматися в Маріуполі мені допомагали зйомки щоденника"

Маріупольська Анна Франк – так називають Альону Загребу журналісти з усього світу. 15-річна дівчинка знімала свій відеощоденник у блокадному Маріуполі. День за днем показувала, як руйнується її звичний світ.

Євген Сосновський | Маріуполь

"Ці світлини - маленька частина того, що відбувалося зі мною та моєю родиною у Маріуполі"

"Ці світлини - маленька частина того, що відбувалося зі мною та моєю родиною у Маріуполі впродовж 62 днів - з 24 лютого до 30 квітня 2022 року. Це мій фотощоденник.

Переглянути більше історій
Тетяна Вензік | Мелітополь

"Місто окупували одразу, скрізь стояли блокпости. Нас залякували та розганяли мітинги"

Тетяна працювала у місцевій газеті. Жінка приєдналася до проукраїнських мітингів та разом з іншими містянами виходила на вулиці Мелітополя, виступаючи проти російських військ.

Галина Беляєва | Мелітополь

"Спочатку на протест вийшло кілька людей, а через пару днів нас було вже близько 5 тисяч на вулицях"

Вчителька з Мелітополя Галина Беляєва була однією з перших, хто вийшов на вуличний мітинг проти російських окупантів. Усього за кілька днів такі Акції свободи перетворилися на багатотисячний спротив мирних жителів.

Міла | Мелітополь

"Я пережила одразу дві окупації"

Ракетні обстріли Мелітополя розбудили Мілу рано вранці 24 лютого 2022 року. Колони ворожих танків прямували до міста. Росіяни мали надію, що під цим тиском Мелітополь та його мешканці здадуться. Та місцеві не відступили.

Влада Мухіна | Мелітополь

"Мама наді мною ставила дощечку, щоб мені не прилетіло в голову"

Ночі у ванній замість м'якого ліжка, люди зі зброєю на вулицях рідного міста та колони танків. Таким запам'ятала початок повномасштабної війни 9-річна Влада Мухіна.

Тетяна Сергіївна Карнаух | Мелітополь

"Загинула моя перша вчителька. Як вчитель, я розуміла, що до мене скоро прийдуть"

Тетяна – викладач української мови та літератури. Жінка пережила перші бої за Мелітополь, окупацію міста росіянами та важку дорогу через заміноване поле.

Переглянути більше історій
Ігор Середа | Буча

«Тіла у Бучі лежали прямо на узбіччях»

У свої 24 роки Ігор Середа стільки разів бачив смерть, скільки не кожна літня людина бачить за все життя.

Александер Кроліковскі | Донецьк

Александер Кроліковскі: "У рефрижераторі треба було йти тілами. І ти вибачаєшся перед мертвими"

Через його руки пройшли буквально 300 тіл. Загиблі та закатовані жителі Бучі та Ірпеня.

Віталій Литвин | Буча

"У Бучі наша знімальна група знайшла трупи місцевих, які лежали вже кілька тижнів. А у таборі була справжня катівня"

Багатоповерхівку, у якій мешкав Віталій Литвин, путінські війська обрали своєю базою. Тут вони жили, сортували і розподіляли здобич: техніку, прикраси, речі. Понівечили близько сотні квартир.

Тетяна Січкар | Буча

"Снайпер чомусь вирішив вистрілити саме у маму. Куля увійшла просто в лоба…"

На її очах російський снайпер убив маму, а батька з місця розстрілу окупанти викрали. Вивезли на допит із мішком на голові.

Ольга Щирук | Буча

Донька вбитої у Бучі жінки з червоним манікюром: "Її останні слова: "Мама тебе любить"

Жінка їхала на велосипеді і вірила, що зможе вижити. Нажаль, трапилося найгірше … Фото з місця трагедії, на якому зображена рука із манікюром, облетіло увесь світ. Жахливими спогадами ділиться донька загиблої.

Переглянути більше історій
Катерина Савенко | Маріуполь

Катерина Савенко загинула 4 квітня 2022 року. Її чоловік Віталій - 29 березня. Саме тоді стався обстріл їхнього будинку. Подружжя отримали смертельні поранення. До 29 березня Катя вела щоденник. Читаємо. Нашими голосами

"Які ізуверські очі у війни! Люди сходять з розуму! Голод! Жах! Відчай! Якби тільки знати, коли закінчиться це божевілля?»

«Якою одиницею виміру можна виміряти людське горе? Як виміряти відстань до Бога, благання якому посилають мільйони знедолених людей? Чи існує назва хворобі нелюдя, який затіяв цю безглузду криваву війну?»

«Люба моя сестричко, я виживу заради того, щоб довЕсти до тебе і до інших правду. І в цьому моя доля…»

«Мамо! Я поранена. У міській лікарні №1. Лікарів вже немає. Зламана нога і розірване обличчя. Віталік загинув. Надя – у підвалі лікарні. Допоможіть!»

Прочитати щоденник
Юлія Кульчицька | Краматорськ

«Юлії вдалося вижити під час удару по вокзалу Краматорська»

Про історію Юлії Кульчицької розповідає відомий телеведучий Олексій Суханов. Юлія з Костянтинівки — одна з тих, кому вдалося вижити під час обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську.

Анастасія Шестопал | Краматорськ

“Диво, що я жива: немає ноги – це не значить, що немає мене…”

Вона їхала до Дніпра, щоб урятуватися від обстрілів. 19-річна Анастасія Шестопал – одна з тих, хто вижив після російського ракетного удару по вокзалу у Краматорську. Дівчина втратила ногу.

Наталя Степаненко | Краматорськ

"Бачила ноги доньки. Просто не було кросівок, начебто зрізали…"

8 квітня 2022 року Наталія Степаненко із сином і дочкою на вокзалі в Краматорську мали сісти в потяг і поїхати від війни. Коли по місту вдарили російські ракети, опинилися в епіцентрі вибуху.

Ольга Голубєва | Краматорськ

"Моя старша донька впала на молодшу та закрила собою дитину"

Ольга має двох маленьких доньок. Тому після прильоту ракети по краматорському залізничному вокзалу одразу вирішила – разом з дітьми та мамою тікатиме подалі.

Ольга Дудіна | Краматорськ

"Люди чекали на «потяг надії» - натомість потрапили під ракетний обстріл…"

Ольга Дудіна з перших днів повномасштабної війни допомагала рідному Краматорську вистояти. Але найстрашніший момент, каже Ольга Дудіна, - ракетний обстріл залізничного вокзалу у Краматорську.

Переглянути більше історій
Ілля та Олена Матвієнко | Маріуполь

"Це такий біль - неможливо передати"

З Донецька до Ростова, з Ростова до Москви, з Москви – до Туреччини, з Туреччини – до Польщі, а з Польщі – до Києва. Такий шлях подолали 10-річний Ілля із бабусею, щоб повернутися додому в Україну.

Валерія Галич | Луганська область

"Багато хто з одногрупників-росіян удавав, що за мир. А коли я виїхала, писали мені: “Здохни!”

Дівчину примусово відправили до Бєлгорода на навчання. Потрапити в Україну дитина намагалася кілька разів. І тільки з третьої спроби дівчині вдалося потрапити додому та обійняти маму.

Олексій | Херсонська область

"Мене вивезли на територію РФ під приводом загрози обстрілів"

Населений пункт, де мешкав хлопець, опинився в окупації. Батько вмовив Олексія поїхати до Росії у табір. Як обіцяли: усього на десять днів! Але табір для нього розтягнувся майже на місяць. Дітей не повертали. Згодом відправили до... школи.

Євген | Ізюм

"Росіяни сказали, що у таборі ми залишимося на більший термін. Нас це шокувало"

У квітні 2022 року російські військові захопили Ізюм. Влітку вони почали вивозити дітей до росії. Обіцяли батькам, що на оздоровлення і ненадовго. Батьки Євгена не мали іншого виходу.

Дар’я Борисенко | Балаклія

"Я дуже боялася не повернутися додому"

Російські війська захопили Балаклію. Місто перебувало в окупації понад пів року. Батькам Дар’ї запропонували відправити старшу доньку до табору у Краснодарський край. Поки дитина перебувала у рф, Балаклію звільнили ЗСУ.

Переглянути більше історій
Катерина Кулай | Одеса

"Музей вистояв і наша країна вистоїть – ми не дамо нас подолати…"

5 листопада 2023 року російська армія завдала ракетного удару по Одесі. Внаслідок атаки у місті було пошкоджено 6 пам’яток архітектури. Постраждала й будівля Одеського національного художнього музею, яка входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Галина Корінна | Іванків

"Картини Марії Примаченко ми врятували, а решта все сгоріло"

У перші дні повномасшатної війни в історико-краєзнавчий музей Іванкова на Київщині влучили російські ракети. Та співробітники змогли врятувати гордість музею – колекцію картин однієї з найвідоміших художниць України Марії Примаченко.

Вікторія Водоп’ян | Запоріжжя

"Це була евакуація найцінніших експонатів нашого музею: коштовностей, скіфського золота"

Вікторія – заступниця директора Запорізького обласного Краєзнавчого музею. Ворог наближався надто швидко, потрібна була евакуація. І вже 4 березня сталася перша черга евакуації найдорожчих експонатів.

Тетяна Булі | Маріуполь

"Я зараз бачу ці картини перед очима, а їх немає"

"Ми зняли всі роботи Куїнджі, Айвазовського, Дубовського, ікони. Закрили музей... Ключі і зараз при мені, але більше до музею я так і не прийшла", – згадує завідуюча Художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі Тетяна Булі.

Світлана Охріменко | Запоріжжя

"5 діб у небезпеці: евакуація колекції з «Хортиці» у перші дні вторгнення - це подвиг…"

Острів Хортиця чи не найпершим в країні провів евакуацію музейних фондів. Фондовики, наукові співробітники, реставратори - робили все, щоб терміново евакуювати найцінніші експонати.

Переглянути більше історій
Єлизавета Погребняк | Бахмут

"Моя дитина стоїть у підвалі, тупає ніжками, і кричить - матуся, я боюсь, я боюсь, я боюсь"

Єлизавета має вісім дітей. Вони залишили Бахмут. Але там залишилася сестра Єлизавети. До її квартири прилетів снаряд. Чоловіка вбило, а сестра перенесла 10 пересадок шкіри, втратила око та оглухла на одне вухо.

Наталя Кругляк | Бахмут

"Я дивлюся на свої ноги і розумію, що в мене начебто відірвало ногу"

У Наталі війна забрала дуже багато. Насамперед – здоров'я. Її поранило у ноги, пізніше зробили операцію, але вона залишилася інвалідом. Втратила роботу, втратила житло. І неповнолітня дочка також стала інвалідом.

Вікторія Єфремцева | Бахмут

"Моя сестра залишилась в Бахмуті, я досі не можу її знайти"

Вікторія зі сльозами на очах згадує про рідний Бахмут. Там залишилось не тільки її серце, а ще й сестра. Жодної інформації про те, чи вона жива, немає.

Тетяна Волошина | Бахмут

"Були прильоти, коли люди стояли в черзі за хлібом, а потім ми дізнавалися, що хтось загинув з цією буханкою"

Тетяна Волошина записалася до волонтерського штабу. Багато переселенців їхали рятуватися від обстрілів саме до Бахмуту. Однак ситуація дедалі почала загострюватися, від обстрілів гинули мирні люди.

Галина Бутко | Бахмут

"Метрові стіни в сараї розлетілись… як я вилізла з-під завалів - не пам’ятаю…"

Вона вижила у Бахмуті під час запеклих боїв. Майже рік від початку повномасштабного вторгнення родина Бутко не наважувалася на евакуацію - мали надію, що Бахмут вистоїть.

Переглянути більше історій
Анастасія Тиха | Ірпінь

"Усі тварини на цій фотографії тепер живуть за кордоном!"

Фото, на якому дівчина в дублянці веде собак-інвалідів з Ірпеня до Києва, облетіло весь світ. Роботу американського фотографа Крістофера Окіконе в березні 2022 року опублікувало видання Wall Street Journal.

Олексій Суровцев | Ірпінь

"Найскладніше — знайти тварину. Вони ховалися в стінах і навіть у стелі"

Евакуював жителів Ірпеня та врятував сотні тварин під обстрілами. Актор і шоумен Олексій Суровцев з березня 2022 року рятує покинутих через війну котів та собак.

Ольга Чевганюк | Київ

"За війну ми вивезли з України близько п'ятдесяти левів!"

Зоозахисна організація UAanimals рятує тварин з прифронтових територій. Близько півсотні волонтерів зберегли сотні тварин: собаки, ведмеді, леви

Анастасія та Владислав | Гостомель

"Ми плакали кожного дня. Від інсультів і холоду в окупації вмерло 47 кіз"

Понад місяць в окупації на своїй фермі під Гостомелем провели Анастасія та Владислав. Разом з юним доярем Іллею вони рятували поголів’я кіз і птахів.

Марія Фомінцева | Горенка (Київська область)

"Мій собака аж посивів увесь від обстрілів…"

У квітні 2022 року Марія Фомінцева та її пес Боня стали зірками соцмереж. Популярними їх зробило фото Олега Переверзева, де зображена літня жінка із собакою у хустці. Саме хустка рятувала Боню від контузії.

Переглянути більше історій
Олена Маляренко | Херсон

"Українці як спориш - не зламаєш, а якщо зрізати, знову проросте…"

Письменниця, художниця, вишивальниця Олена Маляренко в окупації вишивала футболки та сорочки за мотивами Марії Примаченко, висміювала у своїх сатиричних нотатках окупантів, чим і рятувала херсонців від відчаю…

Анжела Слободян | Херсон

"Учасниця ДРГ", "агент СБУ"… зупинилися на тому, що я "стежила за ФСБ"

Місяць в ізоляторі в окупованому Херсоні утримували журналістку Анжелу Слободян. З першого дня війни і до свого затримання у липні – Анжела продовжувала робити репортажі та прямі включення з Херсону.

Олександр Книга | Херсон

Директор херсонського драмтеатру Олександр Книга: «Я відбудую все заради дітей»

Унікальна історія херсонського драмтеатру та його директора, який продовжує популяризувати українську культуру під час війни. Поговоримо про окупацію, допити російських спецслужб та важливість українських територій.

Савченко Марина | Херсон

"За мною полювали через мою діяльність, дивом мене не знайшли. Я двічі безуспішно намагалася виїхати"

Марина Савченко - журналіст, вже понад 20 років жінка працює на телебаченні. Вона добре пам’ятає ворожу авіацію над Херсоном, як почали бомбити передмістя. Солдати окупаційної армії йшли та розстрілювали людей.

Сергій Павлюк | Херсон

"Боявся, що проллється кров: на мітингу дуже багато було дітей…"

Режисер Херсонського театру ім.М.Куліша Сергій Павлюк займався гуманітарною допомогою, вів стрім з площі Свободи у окупованому Херсоні – анонсував мирний протест. Та крім мирних акцій, Сергію довелося ходити ще й на допити.

Переглянути більше історій
Анастасія Швець | Дніпро

Історія дівчини з фото, що облетіло весь світ після теракту у Дніпрі

14 січня 2023 року росія вчинила черговий страшний злочин проти України. Атака по житловому будинку у Дніпрі – це жахлива трагедія, яка відгукнулася в серці кожного. Історія Насті Швець, дівчини, чиє фото облетіло весь світ.

Катерина Зеленська | Дніпро

"Історія Каті Зеленської, яка дивом вижила під руїнами власної квартири у Дніпрі"

Катя провела 20 годин під завалами. Чути голоси рятувальників і кричати не могла, бо з дитинства має вади слуху. Вона була вдома з чоловіком та однорічним сином. Вижила лише Катя...

Світлана Фігурна | Дніпро

Як одна секунда забрала всю сімʼю Фігурних

Світлана Фігурна поховала 6-х рідних, які загинули від ракетного удару в Дніпрі 14 січня 2023 року. Того дня родина відзначала свято, вперше за довгий час вони зібралися разом. Після вибуху всі опинилася під завалами.

Віра Виштак | Дніпро

"Двері відкрив тато – в нього була закривавлена голова…"

Внаслідок ракетного удару по будинку в Дніпрі загинуло 46 людей, з них 6 дітей. Зруйновано 72 квартири. Серед них і квартира Віри Виштак, в якій вона прожила понад 30 років. В момент удару вдома були батьки Віри.

Вікторія Погуца | Дніпро

"Вікно вилетіло прямо на дітей…"

Вікторія з двома дітьми з Сєвєродонецька переїхала у Дніпро. Після поневірянь та пошуків житла оселилися у тому самому будинку, частина якого була знищена ракетою 14 січня 2023 року. В момент вибуху Вікторія з дітьми та родичами була вдома…

Переглянути більше історій
Олег Москаленко | Северинівка (Київська область)

"У полоні мене просто вбивали, змішували з землею…"

Викладач МВА, бізнес-консультант Олег Москаленко потрапив у російський полон. Його били і катували, а потім у наручниках кинули замерзати до смерті. Він дав свідчення у Гаазі.

Вікторія Амеліна | Харків

Вікторія Амеліна: "Він вірив у перемогу: Володимір Вакуленко загинув за любов до України…"

Тіло дитячого письменника Володимира Вакуленка знайшли в одній із могил масового поховання в Ізюмі. Історію Володимира досліджувала письменниця Вікторія Амеліна. Вікторія загинула під час російського обстрілу Краматорська.

Ганна Ворошева | Маріуполь

"Я зіткнулася з жінками-конвоїрами, з якими за жорстокістю не зрівняються чоловіки-конвоїри"

Ганна Ворошева — успішна бізнес-вумен із Маріуполя, яка з початку війни направила свої сили й засоби для надання допомоги місцевим жителям. Її схопила російська армія, після чого почалися 100 днів полону.

Світлана Володимирівна Качан | Киїнка (Чернігівська область)

"Першою допитували наймолодшу – мою трирічну доньку…"

Рідна Киїнка вже була охоплена вогнем, коли Світлана Качан із дитиною виїхала у тихе й наче більш безпечне село... Та опинилася в окупації. Чоловіка Світлани ледь не вбили, а дитину допитували…

Олена Перкова | Маріуполь

"Я не знаю, як нам удалося вирватися з полону. Це просто диво"

Коли стало зовсім нестерпно залишатися в Маріуполі, вся сім’я виїхала на старенькому «жигульонку». На блокпосту Олену Перкову та сестру обшукали. У їхніх телефонах знайшли патріотичні пости. Їм зв’язали руки...

Переглянути більше історій
Семен Храмцов | Олешки

"Вціліла лише третина фресок Поліни Райко, стіни рухнули… Тільки б дах встояв…"

Внаслідок катастрофи на Каховській ГЕС затопленими виявилися десятки пам'яток архітектури, музеїв та історичних споруд. Опинився під водою й будинок-музей Поліни Райко у Олешках Херсонської області.

Василь Завірюха | Олешки (Херсонська область)

"Жах, який не передати, коли п'ять метрів рівень води і хвиля зносить все в своєму шляху"

Василь залишив Олешки, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС. Величезні хвилі змітали все на своєму шляху, рівень води сягав п’яти метрів. Хату Василя затопило і на відновлення піде дуже багато коштів.

Тетяна Гурнак | Новий Корогод

"Вода йшла, і будинки падали, падали, падали"

Тетяна – переселенка із Херсонської області. Опинившись в окупації, вона відмовилася виїжджати до Росії. Після підриву Каховської дамби її село опинилося на шляху потопу. Будинки падали один за одним.

Євген Царіковський | Херсон

"Вони як діти… Як можна пройти, пропливти повз?"

Після підриву греблі Каховської ГЕС у водяній пастці опинилися не лише люди, а й тварини. Херсонський волонтер Євген Царіковський одним із перших кинувся на допомогу, не зважаючи на те, що сам він не вміє плавати…

Ольга Чернишова | Херсон

"У наш магазин прилітало 4 рази, пряме попадання у дах… але ми працюємо…"

За всі місяці окупації Херсона єдиний продуктовий магазин у районі Речпорту не працював лише 1 день. «Маркет» пережив окупацію, був повністю затоплений після підриву Каховської ГЕС, витримав 4 прильоти… і продовжує працювати.

Переглянути більше історій
Євген Малолєтка | Маріуполь

Фотокор Євген Малолєтка: «Такого масованого застосування артилерії, як у Маріуполі, ми ще не зустрічали»

Його очима світ побачив Маріуполь у війні — загиблих дітей, наслідки авіаудару по пологовому будинку, героїзм лікарів, страждання мирних. Військкор Євген Малолєтка провів 20 днів у блокадному Маріуполі.

Олександр Бєлаш | Маріуполь

"24 лютого після 10 години привезли перших поранених. Їх було багато. І везли їх цілодобово"

Олександр Бєлаш працював завідувачем відділення анестезіології. Саме він під час реанімації маленької Єви, яка була першою загиблою дитиною, звернувся до путіна. Пекельні реалії увійшли до документального фільму "20 днів у Маріуполі".

Тимур Чумарин | Маріуполь

«Я зробив ревізію рани. Сказав: «Хлопці, припиняйте, це серце»

Лікар-хірург Тимур Чумарин до 16 березня 2022 рятував мирних маріупольців та військових під щоденними обстрілами та з ризиком до життя. "Жив в операційному блоці. Поранені були щодня. Переважно, осколкові. Багато дітей".

Ігор Золотоус | Маріуполь

«Страшно було, коли привозили дітей з осколковими пораненнями голови. Ми нічого не могли зробити»

Ігор Золотоус - нейрохірург обласної лікарні інтенсивного лікування Маріуполя. Рятував маріупольців до 23 березня. Перші поранені - мирні. Переважно, це були вогнепальні, осколкові, мінно-вибухові поранення.

Дмитро Пучков | Маріуполь

«В очах жінок дикий страх. Вони мають народжувати, а навкруги - безперервні обстріли»

Під час повномасштабного вторгнення Дмитро працював інтерном у пологовому будинку, на який 16 березня російський літак скинув авіабомбу. "Відчув, що прилетіло. Затряслася будівля. У лікарні було багато поранених"

Переглянути більше історій
Тетяна

"Як енергетик, я відчуваю себе тут потрібною, тому не полишу станцію"

Робота енергетиків була важливою й до масованих обстрілів, але помічати й цінувати багато людей почали її тільки зараз. Тетяна працює на одному з підприємств ДТЕК. Каже, що зараз відчуває себе потрібною, як ніколи раніше.

Ігор

"Картина жахлива: зайшов на своє робоче місце, а його фактично немає"

Ігор працює на одному з підприємств ДТЕК. І відчуває себе, як на фронті. Енергетичному. По його підприємству росією неодноразово завдавалися ракетні удари. Доводилося в екстремальних умовах відновлювати роботу станції.

Світлана

"Я по 40 хвилин спала на підлозі в себе в кабінеті – ми допомагали евакуювати наших колег з інших областей"

Світлана – керівник департаменту персоналу на одному з енергетичних підприємств ДТЕК. Згадує, як з першого дня війни величезні сили витрачалися на те, щоб евакуювати співробітників з областей, охоплених війною.

Сергій

"Електроенергія для країни - це як кров людини, без якої неможливо жити"

Сергій – з династії енергетиків, яка налічує вже 145 років. І Сергій прийшов працювати на станцію вже у 16 років. І майже 30 років допомагає людям жити нормальним життям. Але цьому хоче перешкодити країна-агресорка.

Софія

"Снаряд прилетів в місце, де ходить багато моїх колег і справжнє диво, що в той момент там нікого не було"

На роботі – як на фронті. Працівники енергетичних підприємств знаходяться в постійній небезпеці. Повітряні тривоги лунають часто, приліт снаряда може трапитися в буть-який момент.

Переглянути більше історій
Наталія Приходько | Підгороднє (Дніпропетровська обл.)

"Під завалами я чула Лізу, як вона кричала! Влад встав на коліна і сказав: "Доньки більше немає!"

Маленькій Лізі з Підгороднього навічно — два рочки. Перша, бажана, і така довгоочікувана дитина в родині Приходьків загинула під завалами 3 червня 2023 року.

Андрій Сидак | Одеса

Деталі, які ніхто не знав… Історія смерті Анни й 4-місячного малюка Тимофія

Вони любили спати в обіймах всі разом, а він любив знімати на відео ці миті щастя… Ця історія – неймовірний біль. У фіналі цієї розповіді ви почуєте просто шокуючі деталі про шахед, який в Одесі 2 березня 2024 року вбив 7 батьків і 5 дітей.

Яна Шевченко | Тростянець

"Попереду мене вікно. Лікарі спинами його закривають. І я народжую двійнят"

Яна була у пологовому будинку. Російські війська вже у місті. Вони почали стріляти по лікарні. Четверо медиків спинами закривали вікно. Лікар та акушерка приймали пологи при світлі ліхтарика.

Ірина Дмитрієва | Вінниця

"Після вибуху ракети я не розуміла, що моя донечка Ліза загинула"

Ірина опинилася практично в епіцентрі ракетного удару росії по Винниці. Вона переїхала туди з Києва після початку вторгнення ворога. У той день Ірина вела доньку Лізу на заняття із логопедом.

Едуард Синьковський | Маріуполь

"Мені повідомили: колишня дружина – загинула, діти – живі. За синами виїхав до Маріуполя того ж дня"

Він в'їхав у спалений війною Маріуполь. У голові киянин Едуард постійно прокручував карту: важливо не забути, як проїхати до місця, де перебувають його діти. Ані зв'язку, ані навігаторів. Навколо тільки трупи та розбиті будинки.

Переглянути більше історій
Володимир Жовнір | Київ

"Перше відчуття – це жах від того, що могли загинути діти"

Володимир Жовнір - генеральний директор дитячої лікарні "Охматдит". Хто, як не він, знає, якої шкоди лікарні і дітям, які в ній перебували, завдав російський ракетний удар 8 липня 2024 року.

Олег Голубченко | Київ

Де й чому лікар Охматдиту ховає свій одяг в крові? Про фейки, свій Крим і врятованих діток

Герой нашого часу! Український лікар дитячої лікарні Охматдит у Києві, який став відомим на весь світ через трагічні події 8 липня 2024 року, а також опинився в центрі інформаційної війни через фейкове відео, поширене російськими пропагандистами.

Олена | Київ

Як дідусь Вова став янголом-охоронцем для маленької пацієнтки Охматдиту? Невідомі факти про другу жертву атаки на дитячу лікарню

Шестирічна Маша була на операції, коли по дитячій лікарні в Києві вдарила російська ракета… Дівчинка вижила, та серед численних жертв опинився її дідусь Володимир.

Олександр Барабошко | Київ

"Росіяни навіть останню надію, за яку хапалися діти в цій лікарні, хочуть забрати"

Олександр працює біля Охматдиту, 8 липня 2024 він приїхав до дитячої лікарні після влучання ракети. Олександр зафільмував, що відбувалось, аби донести це до світової спільноти. А потім став допомагати людям.

Ірина Кібукевич | Київ

"Цю війну ніхто ніколи не має забути"

Ірина разом з донькою відразу кинулась до Охматдиту після російського ракетного обстрілу. Допомогти будь-чим, іншого вона собі і не уявляла, коли бачила закривавлених дітей, яких вивозили з лікарні.

Переглянути більше історій
Марія Паскаль | Затока

"Олександра – приклад для всіх дівчаток, вона довела, що нічого неможливого немає"

«Мамо, я хочу ще раз виступити», - сказала семирічна Саша Паскаль після виступу на перших змаганнях. Виступала дівчинка з протезом - за рік до змагань втратила ногу, коли по мирному кварталу було випущено російські ракети.

Ніка Шурда | Маріуполь

Чемпіонка Ніка Шурда: "Мій батько сильний - він все витримає!.."

Ніка Шурда здобула золото на Чемпіонаті Європи зі стрибків у воду серед юніорів. Ця перемога була після волонтерства у блокадному Маріуполі під обстрілами та після жахливої новини, що її батько, тренер з боксу та суддя міжнародного класу, у полоні.

Діана Халматова | Київ

"Віка майже добігла до укриття, а її мама опинилася в епіцентрі падіння уламків"

У ніч проти 1 червня 2023 року Київ було атаковано ракетами "Іскандер". На ґанку дитячої поліклініки біля замкненого укриття загинула 9-річна Віка Івашко разом із мамою… Поруч – спортивний клуб, в якому Віка займалась дзюдо.

Марина Алексіїва | Харків

"Російські спортсмени писали: «Это все во благо…»"

Марина Алексіїва – бронзова призерка Олімпійських ігор з синхронного плавання. Вона та її сестра-близнючка, теж чемпіонка, під обстрілами виїжджали з Харкова. А російські спортсмени писали: «Ви нічого не розумієте, це все для блага…».

Яна Олександрівна Лебєдєва | Херсон

"За ніч біля будинку пройшли 136 військових з автоматами, гранатометами…"

42 дні в окупованому Херсоні провела володарка срібла Паралімпіади у Токіо – легкоатлетка Яна Лебєдєва. Її чоловік – призер чемпіонатів України з настільного тенісу. Обоє пересуваються на візках.

Переглянути більше історій
Сергій Чорнобривець | Маріуполь

"У нас був шок, коли ми побачили, як крізь рану б'ється серце дівчинки"

Парамедик екстреної медичної допомоги Маріуполя Сергій Чорнобривець рятував жінок після вибуху пологового будинку. Бачив, як крізь рану від осколків б’ється серце 7-річної крихітки.

Дмитро Вікторович Пастернак | Маріуполь

"Якби ця бомба потрапила до радіології, це був би маленький Чорнобиль"

Лікар-травматолог Дмитро Пастернак розповідає про місяці роботи в міській лікарні №3 міста Маріуполя в умовах постійних бомбардувань і відсутності необхідних медикаментів та обладнання.

Дмитро Федоренко | Миколаїв

"Почали розбирати завали і везти нам молодих людей, які працювали в ОДА – це була жахлива картина"

Дмитро Федоренко нагороджений орденом “За мужність”. Нагороду до Миколаївської лікарні швидкої допомоги приїхав вручати сам Президент Володимир Зеленський. Настільки він був вражений тим, як лікарі рятували життя.

Світлана Лобода | Тростянець

"В мене був такий зошит, куди я записувала, коли і від чого померла людина"

Світлана Лобода щоразу виходила з дому із повними кишенями ліків. Лікарка знала: обов'язково зустріне на вулицях окупованого міста пацієнтів, кому ці медикаменти врятують життя.

Наталія Лелюх | Київ

"Йдеш по пустій вулиці, собаки тягають кістки… інколи людські… пахне смертю…"

У мирному житті практикуюча лікарка-гінекологиня, письменниця та блогерка Наталія Лелюх чи не щодня бачила диво народження нового життя. Під час повномасштабної війни вона стала лікарем-волонтером.

Переглянути більше історій
Юлія Василенко | Новоолександрівка

“Нам сказали, что у вас есть оружие”, – так нас змушували співпрацювати”

Юлія Василенко – директорка гімназії, яка лишилася на окупованих територіях. Окупаційна влада вимагала від неї працювати на новий лад. Зіткнувшись з її опором, почали погрожувати.

Олена Хаджинова | Маріуполь

"На території університету у дворі ховали загиблих. Загалом загинуло понад 20 співробітників ПДТУ"

"Ми втратили студентів, аспірантів, викладачів. Вони загинули», — згадує проректор Приазовського державного технічного університету Олена Хаджинова.

Лариса Аркадіївна Бикова | Маріуполь

"У нас загинули психолог, два вчителі, одинадцятикласник, батьки наших діток"

2 березня о 13:00 директор школи №29 була у приймальні. На футбольному полі грали діти, і раптом пролунав вибух...

Валерія Гукова | Харків

"На дошці лишився напис «23 лютого» - наче зупинився час…"

Валерія Гукова – вчителька початкових класів. Коли все здригалося від вибухів, вона продовжувала вчити дітей. 42 дні Валерія проводила онлайн-заняття з укриття.

Микола Трофименко | Маріуполь

"Весь колектив Маріупольського університету – це герої"

Вбиті студенти та співробітники, зруйновані будівлі. Наслідки російського вторгнення для Маріупольського державного університету шокують.

Переглянути більше історій
24/02/2022
25/02/2022
26/02/2022
27/02/2022
01/03/2022
02/04/2022
04/04/2022
08/04/2022
24/04/2022
23/06/2022
01/08/2022
04/10/2022
11/11/2022
14/01/2023
01/02/2023
06/06/2023
11/03/2024
07/05/2024
01/06/2024
08/07/2024
26/07/2024
27/07/2024
05/10/2024
0%