Історії, які ви нам довірили
У лютому 2013 року в нашу сім'ю прийшла радість. Після тринадцяти років спільного життя до нас прийшла довгоочікувана подія. Я дізналася, що в нас буде дитина!
У нас з чоловіком не було слів, як висловити це здивування та радість після стількох років життя, старань, лікування. Усе було чудово, чоловік працював, я працювала, а найголовніше – ми чекали дитину. І ось настав довгоочікуваний день, мене відвезли до пологового будинку і 21 жовтня 2013 року в нас народився хлопчик.
Коли я лежала в пологовому будинку, почалися події на Майдані. Дізналася про це від рідних. До останнього я була впевнена, що це все тимчасово, що все скоро закінчиться, але я помилилася.
Я навіть не могла й подумати тоді, чим це все обернеться. Життя тривало.
Уся історія ця перемістилася до Слов'янська. Бомбардування, вибухи, повний жах, про який я дізнавалася зі слів подруги, яка жила тоді в Слов'янську. Я до останнього думала, що до нас не дійде цей жах під назвою війна. Але я помилилася.
У березні 2014 року ми дізналися, що в населений пункт, який знаходиться від нас за 25 км, увійшла військова техніка. Нашому жаху не було меж. Так пройшла весна та літо 2014 року в очікуванні, що все-таки все закінчиться, але цього не сталося.
«Ми вирішили: хай буде, що буде, і народжувати другу дитину»
У вересні 2014 року військова техніка увійшла й у наше село. У цей період я дізналася, що в нас буде друга дитина. Ми не знали, що робити, чи радіти, чи плакати. Але діти – це щастя, тим більше після стількох років очікування. І ми вирішили: хай буде, що буде, і залишили дитину.
Потім почалося найстрашніше. Нескінченні обстріли, через які постійно бігали в підвал з маленькою дитиною й на п'ятому місяці вагітності. Ми обладнали підвал, щоб можна було сховатися від бомбардувань, поставили там ліжка, буржуйку для опалення, тому що з дитиною довго в підвалі не просидиш.
Після обстрілів не один раз ми залишалися без світла та газу. На щастя, чоловік переробив грубку в будинку, і ми могли палити дровами, поки латали газопровід і відновлювали лінії електропередачі. Мій чоловік не один раз ремонтував світло та газ з іншими чоловіками, бо газові служби та електрослужби не встигали приїжджати на виклики.
Були навіть такі обстріли, що ми їздили ночувати в бомбосховище, яке обладнали в нас у школі.
Багато хто із села поїхав, бо було дуже страшно. Але наша сім'я залишилася тут, бо я була вагітна й дитина маленька на руках.
«Те, що було до війни, уже не повернути»
Настав лютий 2015 року. У Мінську обговорювали умови припинення вогню на Донбасі. Ми чекали хоч якогось просвітку від цих переговорів. Нарешті, сторони домовилися про припинення вогню. Я потрапила в пологовий будинок 12 лютого. 13 лютого в нас народилася друга дитина. Це було щастя, але воно було затьмарене тим, що відбувалося за стінами пологового будинку. Цей гуркіт вибухів снарядів, пострілів я, напевно, не забуду ніколи.
Я лежала в пологовому будинку, де все тремтіло та гуркотіло, а вдома чоловік з батьками та другою дитиною, якій тоді виповнилося рік і три місяці, сиділи в підвалі. У них було ще гірше, ніж у райцентрі, де була я.
З 15 лютого все начебто трохи стабілізувався, що було пов'язано з воєнними діями. Але те, що було до війни, уже не повернути. Чоловік втратив роботу, я в декретній відпустці, фактично залишилися без засобів до існування, та ще з двома маленькими дітьми.
Допомога Фонду
Моя сім'я щиро дякує тим людям, хто надавав і надає нам допомогу й не забуває нас у важкий час. Особливо висловлюємо подяку Фонду Ріната Ахметова й особисто Рінату Леонідовичу за увагу та турботу до людей, які постраждали так чи інакше від воєнних дій. Спасибі йому та його працівникам, які не залишають людей у цей непростий час. Для людей дуже важливо, що про них пам'ятають і піклуються про них, а отже, нас не забули.
Ми всією сім'єю вдячні Вам за допомогу, і бажаємо Вам успіху у вашій благородній і дуже потрібній справі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
