«Я перестав на когось надіятися»

Одного разу мені довелося викликати таксі, розбудити сім’ю та швидко виїхати з квартири. Ось так для мене виглядала війна.

Ми переїхали із сім’єю в Краматорськ, до цього жили в Ясинуватій. Коли почався сильний артобстріл, ми зібрали речі й переїхали до родичів у Докучаєвськ. Там прожили чотири місяці, поки це місто стало непідконтрольним Україні. Потім із сім’єю вирішили виїхати за лінію фронту – так і переїхали до Краматорська. Повертатися до Ясинуватої? Я про це не думаю.

Я вже цілком змінив сферу діяльності. До цього я був найманим робітником (металообробка, верстати). Тепер я фрілансер і фінансовий консультант. Ці роботи не прив’язані до одного місця. До війни я завжди жив у квартирах, а зараз живу в приватному будинку, відчуваю себе у відносній безпеці завдяки оптимізму.

Мрію досягти успіху в бізнесі, щоб у мене був незалежний дохід. Для мене зараз він життєво важливий. Виявилося, що бути влаштованим на роботі за зарплату небезпечно як для мене особисто, так і для сім’ї. Я орієнтований на дохід, який залежить не від держави, не від цієї ситуації навколо. Мрію досягти того рівня, коли я цілком буду фінансово незалежним від ситуації. І повірте, за час війни я переконався: якщо є мотивація, усе можливо.

Я перестав на когось надіятися. Для мене зараз щастя – це гармонія в зовнішньому та внутрішньому. І коли можна займатися тим, що подобається, бачити позитивні результати того, чим займаєшся.