Історії, які ви нам довірили
Я була тут, на одном місці, нікуда нє єхала. Бо я вже 10 лєт не вихожу в магазин, ноги не ходять.
До войни жилось нічого, обживалися. Трудно, все врем’я трудно. Но якби не война, то вже можна жить. Ну, война… Вже щас пенсію дають, спасибі їм. Рінат Ахметов помагає, і мило дали, і крупу, молодець. Дай йому Бог здоров’я, який чоловік золотий.
Коли стріляли, то нєсколько людей погибло од осколків. Ну, щас хоть не стріляють тут. Я й ту войну знаю і цю.
Я не ховалася. Та я й не залізу в подвал, не залізу вже нікуди. Я дожидалася, Господи, хай вже вбивають, та дітей же жалко.
Я сама живу, одна-єдінствєнна. Діти єсть, діти тоже вже пенсіонєри. Онуки і правнуки є. Ну, старі ми, нікому не нужні. І спасибі Богу, що це хоть пенсію дають.
У нас не стріляють. А десь стріляють туди, у Щасті. Чути, як бахкають. Я сліпа, а не глуха. І коли чотири, коли п’ять раз чую, як бахкають.
Страшно, канєшно, за дітей. А за себе, я вже… не страшно, хай убивають, якби вбили. Єслі б не война, як-небудь можна жить. Ну, война ж оце…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
