Війна розігнала мою сім'ю. Одна дочка в Санкт-Петербурзі, інша з онуком в Києві. До 2014 року у нас було прекрасне життя, ми жили тихо і спокійно. Я тоді вже була на пенсії, але продовжувала працювати. Ми зрозуміли, що почалася війна, коли вперше почав бомбити літак.
Взимку 2015 року у нас більше місяця не було світла. Одного разу онук пішов до школи і почалося страшне бомбардування. Я думала, що зійду з розуму, поки він добіжить додому.
Ми постійно отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Тепер отримуємо від Червоного Хреста, нам дають гроші на опалення.
Мрію, щоб припинилася війна і діти змогли до мене приїхати, щоб ми жили, як раніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.