Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катерина Анатоліївна Фетісова

«Все, що трапилося - рубець на серці на все життя»

переглядів: 231

Допомога волонтерів та гуманітарних штабів змусила жінку взяти себе в руки та триматися заради дитини

Я була вдома, збиралася на роботу. Включила телевізор і почула виступ президента, що почалась війна... Це було 24 лютого 2022 року. З того часу в мене з’явився постійний страх за життя дитини, моя родина була роз’єднана. Шокували вибухи, понівечені тіла людей, паніка, безпоміч...

Воду давали по годинах, але у мене захворіла дитина і ми потрапили до лікарні. Дитяче відділення готували під госпіталь для поранених, на нас не сильно звертали увагу. Води в лікарні не було, опалення також на мінімумі, ліків в аптеках обмаль. Допомогли гуманітарні штаби. Потім я з дитиною виїхала за кордон, а зараз ми переїхали до батьків, на прифронтову Сумщину.

Пам’ятаю, коли я сиділа на пероні чекала поїзд, а дитина плакала, бо хотіла спати, до нас підійшли два іноземні волонтери і намагались розвеселити дитину. Я пояснила, що він хоче спати, тоді один з них став на коліна і почав читати молитву за мир, за Україну... Я не стрималася, розплакалася…

Я вчитель, зараз у простої. Все, що трапилося - це наша трагедія, рубець на серці на все життя. Хочу на работу, хочу додому, у рідну Донецьку область, де моя родина була щасливою рівно до 24 лютого.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
2022 Текст Історії мирних жінки переїзд психологічні травми обстріли втрата роботи безпека та життєзабезпечення житло внутрішньо переміщені особи перший день війни 2022
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій