Жителька Балаклії до виходу на пенсію працювала вчителем фізкультури у школі. Розповідає, що коли почалися військові дії, то в місті зникли світло, вода, газ, продукти в магазинах. Воду доводилося носити з криниці у приватному секторі.
Незважаючи на всі труднощі, виїжджати з рідного дому жінці не хотілося. Вона до останнього сподівалася, що скоро все закінчиться. Але коли обстріли стали посилюватися, то зважилася виїжджати разом зі своїми родичами.
Жінка каже, що перша ніч після виїзду з міста була найпрекрасніша. Було незвично тихо та спокійно.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.