«Війна цілком змінила моє життя, я втратила все»

18 липня 2014 року в Пісках у нас почалося... Бомбили нещадно, і ніхто не повідомив, що вони це робити будуть. Цілий день бомбили. Слава Богу, жителів нікого не вбило в цей день. У нас є такі люди, через будинки яких просто пройшов снаряд у той час, як дитина спала, і він просто не вибухнув.

Як ми переїжджали? Саме ми й ті, у кого були машини, виїхали самі, а у кого не було машини, тих вивезли до Донецька і дали гуртожиток. Багато хто зараз там живе.

Війна цілком змінила моє життя. У нас було два будинки, двоповерхові будівлі сто вісімдесят п’ять квадратів, був магазин. Я втратила все! Сім’я жила, працювала, усі працювали, але позбулися всього, що було нажите. Залишили голою та босою.

Нас рятувала гуманітарна допомога. Якщо це стосувалося Ріната [Ахметова], то нам давали пакети [продукти] і, звичайно, виживали за рахунок цього. Ще від Червоного Хреста отримували [допомогу]. Я їздила, тоді видавали жителям Пісок. Завдяки цьому вижили. Зараз виживаємо за рахунок пенсії.

У курниках спали, де тільки не спали. Піти з будинків, два по сто вісімдесят п’ять квадратів – і спати в курниках! Мене позбавили всього. Бізнесу позбавили, життя позбавили! Слава Богу, що грошима [покарали], як кажуть, що нікого не вбило. І тітка [моя] була паралізована, паралізувало її від цього всього.