Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валентина Григорівна Ісайко

«У темні часи видно світлих людей»

переглядів: 674

Спочатку з Дебальцевого при обстрілах люди бігли. Від нас таксисти їхали туди, вивозили людей, привозили їх до нас у селище, тут було тихіше. Тоді вже чули відголоски Слов’янська і Дебальцевого, але ще ясно нічого не представлялося. А вже 22 січня 2015 року був перший обстріл, і саме цей обстріл припав по нашій вулиці Ватутіна. Осколками побило чотири будинки, до нашого не долетіло.

Після цих обстрілів ми вискочили на вулицю й не могли зрозуміти, що таке взагалі відбувається. Від того будинку, де були прильоти, ми живемо через три будинки. А сусіди, там трохи вище жили Бондарі, їм осколок залетів у вікно, цим осколком вибило господареві око й пошкодило дитині ручку. Ми викликали швидку допомогу, бігали всі, кричали, не могли зрозуміти, що з нами відбувається.

Перші два-три місяці сиділи без води, без газу, без світла. Незважаючи на те, що були обстріли, усе відновлювалося, газові труби варилися...

На сьогоднішній день у нас усе нормально, є вода. Ми живемо нормально, тільки в душі якийсь нехороший осад... Не знаю...

Я живу з чоловіком, поруч у своїх будинках живуть два сина. У сина в 2018 році (він був таксистом) викрали машину, у нього був нервовий зрив, і ми його відправили працювати в інше місце. Але він повернувся, сказав: «Мамо, не можу. Як це, тут стріляють, а я там в нормальній обстановці живу?» Він повернувся, і з того часу ми всі разом. І бабусі наші поруч, мої і чоловіка батьки.

Мріємо про настання повного миру. Дуже хочу гучного дитячого сміху.

Через те, що стріляють, у нас навіть селище постаріло в тому плані, що молодь роз’їжджається, роботи немає, фінансове становище в багатьох важке і їдуть заробити. Взагалі, у нас селище хороше, квітуче.

Є такий вислів – у темні часи видно світлих людей. Побачили, хто чим дихає, хто як до кого ставиться. Усе це внесло корективи в цей напружений час.

З 2014 року я працювала в гуманітарному штабі. Ми отримували допомогу від Ріната Ахметова. Тоді це відіграло важливу роль. У той час магазини працювали, але грошей не було, зарплати затримували. Три роки ми жили за рахунок гуманітарної допомоги.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Миронівський 2015 Текст Історії мирних жінки 2015 психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій