З 1981 року я проживаю у Невельському, до цього мешкала у Первомайському. До війни жили чудово, навіть зараз у нас все було гаразд. У 2018 році ми відновили будинок, але з 13-го на 14-те [листопада 2021 року] він був повністю зруйнований. Ми з чоловіком випадково залишилися живими. Нас витягли - його в трусах, мене в нічній сорочці. Не постраждала лише господарська споруда.
Будинок під руїнами, ми просимо допомоги у всіх, у кого можна. Зараз сидимо на голові доньки. Але вона і сама біженка, мешкає в однокімнатній квартирі.
Коли 2014-го почалися обстріли, ми на тиждень їхали до Великоновосілківського району, були там у дочки. У серпні 2014-го повернулися та всю війну жили у Невельському.
Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова та Червоного Хреста. Електрика та газ у нас були. Вода у селищі технічна. Питну возила організація «Людина у біді», раз на тиждень дві повні бочки. Нам цього вистачало. 2020 року Червоний Хрест допоміг добудувати сарай, я взяла курей, але зараз усе накрилося.
Мрію, щоб настав мир для всіх. Нам уже сьомий десяток, дуже тяжко виживати. Пенсії маленькі незважаючи на те, що маю 40 років стажу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.