«Син не може забути дні та ночі, проведені в підвалі»

Наш будинок буквально тріщить по швах, а я у ньому живу з двома дітьми. Тулимося всі в одній кімнаті. Стіни сиплються, вікна старі – у цьому будинку давно ніхто не жив, ніхто за ним не дивився, він не опалювався.

У Кальчик я перебралася з Тельманівського району, коли там почалися безперервні обстріли. Рятувала дітей. Старший син Максим досі не може забути дні та ночі, проведені в підвалі. Тут начебто тихо, але коли машина проїжджає, він боїться і думає, що це знову стріляють.

На новому місці я сиджу без роботи, знайти її в селі практично неможливо, та й дітей залишити немає на кого. Усі проблеми я розв'язую сама.

У будинку немає води, вугілля та дров, хоча опалення тільки пічне. Щодня я збираю в посадці на краю села сухі гілки. З доходів у нас – тільки соціальна допомога, виплати для догляду за дитиною.