Євгенія Олександрівна все своє життя в Мар'їнці. Сумує за довоєнним часом, коли не здригалася від кожного гучного звуку. Діти і внуки заради безпеки виїхали з міста. Вона дуже за ними сумує і мріє про те, щоб війна швидше закінчилася, і вони могли частіше зустрічатися без страху за своє життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.