Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Емма

«Складно жити не в своїй квартирі, без виделки, без ложки, без подушки»

переглядів: 1258

«Війна для мене – це ...»

Повне спустошення. Тривога.

Коли для вас почалася війна на Донбасі?

Коли я побачила на власні очі вибух на лівому березі. Почула вибухи. Одна справа, коли ти бачиш це по телевізору та співчуваєш, а інша — коли це бачиш наяву. Початком війни стали страйки, вихід людей на майдан.

Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?

Що робити далі. План дій.

Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?

Багато було важливих моментів. Коли ти змушений залишити свій будинок і шукати притулку, щоб уникнути влучання...

Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?

Та я намагаюся все забувати.

Ви переїхали/переїжджали через війну?

Ми виїхали до Харкова. Повернулися за рік, тому що жити не в своїй квартирі, без виделки, без ложки, без подушки... Навіть після того, як знайшли людей, які співпереживали, співчували, це однак складно.

Які зміни принесла війна у ваше життя?

Це переоцінка всього – ставлення до життя, до близьких. У цей момент всі були згуртованіші, чого не скажеш про те, як було «до» і «після». «Після» люди розслабляються.

Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут?

Змінилося абсолютно все. Коли в тебе є гроші, збираєш на ремонт, на машину, а тут з’являється страх втратити те, що ти маєш. Відбулася переоцінка абсолютно всього.

Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?

Ні, абсолютно не відчуваю. Якби вищі керівники змогли домовитися та припинити це все. Щоб припинили стріляти, щоб припинили стояти хлопці зі зброєю на кордоні, щоб повернулися додому в сім’ю, до дружин, до матерів, які чекають.

Про що ви мрієте?

Я мрію про те, щоб усі люди цієї планети були щасливі. Щоб ніхто не воював, у всіх був дах над головою, ніхто не хвилювався про завтрашній день.

Що для вас стало найціннішим і найважливішим за останні роки?

За останні роки – звичайно, здоров’я та життя близьких.

Чи змінилося ваше ставлення до життя через війну?

Так. Останнім часом роботи стало менше, скоротилися робочі місця. Люди стали виїжджати в пошуках заробітку. Усе це вплинуло. Люди звикли перебувати в стані тривоги. Але це ж ненормально.

Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?

Знаходити компроміси. Співчувати й радіти тому, що ти маєш.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2014 2015 Текст Історії мирних жінки переїзд психологічні травми безпека та життєзабезпечення житло
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій