«Зараз майбутнього немає, ми живемо одним днем»

Валентина Миколаївна не могла повірити в те, що у мирний час почнеться війна. Вона проживає з чоловіком, а їхні діти поїхали в пошуках кращого життя, залишивши все своє майно. Людям доводилося сидіти у підвалах під час бомбардування. Жінці дуже прикро за те, що зруйнували все збудоване їхніми батьками та дідами – «Раніше були заводи, я йшла на роботу, ми працювали. А зараз усі заводи, все зруйнувалося, те, що будувалося нашими дідами та батьками. Одні Руїни і більше нічого. Коли розпочалися обстріли, люди пережили сильний страх, розповідає Валентина Миколаївна – «Не дай Боже, коли двері летять, балкони летять. Коли бачиш, що все горить і такий страх, що не передати. Я й досі не можу зрозуміти, чому це сталося. Руки опустилися, життя в нас зупинилося. Навіть досі там бахають. І ми чуємо, як війна йде, люди досі страждають». Жінка вдячна Ринату Ахметову за велику допомогу, яка дуже рятувала людей – «Дякую, звичайно, Ринату Ахметову, як він допомагав нашому селищу, всім старим, допомагав завжди. Дай Боже йому здоров'я, давали ці продукти і все інше». Їй найбільше хочеться забути всі пережиті страхи через війну і здобути віру у завтрашній день.