«Заради дочки я покинув неспокійне місто»

Я і не думав, не гадав, що доля знову закине мене до Одеси. У місті біля моря я вчився в інституті сухопутних військ. Студентські роки пролетіли, і в 2001 році я повернувся на батьківщину, до Донецька. Коли помітив у себе підприємницьку жилку, зайнявся вирощуванням грибів для кулінарії.

Улітку 2014 року стабільному життю прийшов кінець: у Донецьку почалися військові дії. Заради дочки-підлітка я був змушений залишити бізнес і неспокійне місто. Усе, що створювалося роками з любов’ю й великим трудом, пішло прахом. Але безпека й життя дитини – важливіше!

Важко стало працювати, та й просто небезпечно було залишатися. Вибір був зроблений на користь знайомої Одеси. Хоча дочка за півтора роки вже адаптувалася, але однак хоче додому в Донецьк. Там залишилися її друзі й бабуся. Моїй мамі через житло важче зважитися на переїзд.

Я переїхав у серпні, але тільки в листопаді зміг зайнятися своєю справою на новому місці. Довго не міг знайти відповідне приміщення для роботи, адже там мають бути створені певні умови: температура, вологість, освітлення, вентиляція. Знайшов приміщення тільки за три місяці...