Історії, які ви нам довірили
Війна для мене почалася у травні 2014 року, коли вона прийшла до рідного міста. Із жахом згадую ті страшні часи, коли існування (життям це важко назвати) відбувалося під постійними обстрілами. Вибухи, автоматні черги відчувалися настільки явно та близько, що люди перебували в постійному очікуванні прильоту снаряда в будинок.
Особливо моторошно було ночами, під час нескінченного залпового вогню, психологічно, у першу чергу від відчуття безпорадності й безвиході.
Працював тоді в Донецьку, спочатку, щоб дістатися на роботу, доводилося долати блокпости, обшуки озброєних людей в балаклавах. Дуже часто повернутися додому можливості не було через бойові дії в районі Донецького аеропорту, доводилося ночувати у знайомих.
У липні 2014 року компанія, у якій я працював, прийняла доленосне для мене рішення про екстрене переміщенні офісу та всіх його співробітників до Дніпра. 18 липня 2014 року я був шокований контрастом, дивлячись на відпочиваючих на набережній щасливих і безтурботних людей, як ніби потрапив в інший вимір. А це ж якихось 250 км від дому...
Зрештою вдячний Богу: я і моя сім’я залишилися живими та здоровими й отримали можливість почати нове, мирне життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
