Дух Евеліна Володимирівна, 16 років, Гірницький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №17, м. Гірник
Зима для мене завжди була найулюбленішою порою року. Сніжно-біла казка зачаровувала й переносила в країну мрій. А зимові свята сповнювали радістю, безтурботністю і позитивним настроєм. Так було й того дня, 13 лютого 2015 року…
На диво, зранку в нашому містечку було досить тихо: не чулось далеких залпів і вистрілів зброї. Це дало змогу на декілька годин забути про те, що, як говорили дорослі, іде війна. Але, коли ми веселою ватагою вибігли зі школи, розпочалось справжнє жахіття!
Ми залишились неушкодженими. Нам пощастило, що і школа, і будинок знаходяться у дальньому кінці міста, на виїзді. Але, на жаль, були жертви: молода жінка, яка бігла у дитячий садок за сином, була смертельно поранена; чоловік, який ішов у своїх справах і загинув на місці від уламків снарядів. Поранень зазнали також декілька перехожих.
Здається, скільки б років не минуло, ніколи не забуду той жахливий, страшний день, коли війна поселилась у моєму мисленні, у моїх думках. Саме відтоді я, ще маленька дівчинка, почала не тільки розуміти, а цінувати слово «мир»: той казковий зимовий день, з ласкавим сонечком; безтурботну дітвору, яка галасливо мчить зі школи додому; дорослих, які не поспішаючи повертаються після трудового дня і серце, сповнене спокою та легкості, а не страху, болю й жалю.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.