Історії, які ви нам довірили
Я вже давно на пенсії, у мене є дружина, син і дочка, троє онуків. Під час військових дій ми нікуди не їхали. Нас дуже бомбили, ми сиділи в підвалах. Тут сильно розбили будинки, у сусідів теж пошкодили житло, у нас в сараї побило дах. Не було ні світла, ні води, а потім підірвали і газопровід. Кошмар, що коїлось.
Все починалося у Слов'янську, а потім у нас три дні не було ніяких прапорів. Ніхто не знав, яка буде влада.
Тут бомбили сильно, дуже сильно. У перший або другий день вбило жінку. Вона працювала медсестрою в поліклініці.
Через війну не було нічого хорошого. Обстріли не припиняються досі, ми і зараз чуємо, як працює артилерія. Буквально за три кілометри від нас розташований кордон, поруч Дебальцеве.
У Новому Світі живе моя сестра. З ними немає нормального зв'язку, спілкуємося тільки через Інтернет, а проїхати не можна.
Ми регулярно отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Це була дуже хороша підтримка, особливо самотнім людям дуже допомагало. Без неї було б складно, адже спочатку у нас не працювали магазини.
Тоді розбомбили і школу, і лікарню, і багато будинків, але гуманітарні організації допомогли відновити.
Важко забути той час, коли бомбили, і ми сиділи в підвалах. Я пам'ятаю, як поїхав до Луганська, а на зворотній дорозі почалися бомбардування, і метрів за 15 від мене впав снаряд. Сильно поранило одну жінку. Мені важко згадувати військові дії в Іловайську та Дебальцеве.
Мрію, щоб настав мир, і ми могли зустрітися з родичами, щоб всі дружили. Життя дуже важке. До війни я купив машину, а зараз бідність.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
