Ось на схилі віку випало пережити війну, яка розкидала моїх дітей і онуків по різних місцях. Добре вже те, що біля мене моя молодша дочка. Працює вона в нашій місцевій лікарні медсестрою.
Зарплата в дочки невелика, моя пенсія – те ж саме. Але ж крім цього треба ще і поїсти, і ліки купити. А ціни на те й інше ростуть, як на дріжджах. Як можна вижити в таких умовах? Та ще й комуналка, тобто світло теж подорожчало і далі дорожчає.
І якби не гуманітарна допомога Ріната Ахметова, було б дуже й дуже важко. Не так просто піти й купити ту ж пляшку олії або 2-3 пачки макаронів, крупи якоїсь, борошна. Що не кажи, а допомога добра нам, людям, які живуть з копійки.
Я дуже вдячна Рінату Ахметову за те, що він із самого початку війни піклується про нас, малозабезпечених пенсіонерів, та й не тільки про нас. Вдячна волонтерам, які не шкодують свого часу та сил на те, щоб хоч якось допомогти нам, тим, хто потребує уваги.
Люди стали нервові, злі. Багато хто повиїжджав і боїться повертатися. Адже всі люди по-різному реагують на те, що відбувається. Але надія, все-таки, ще не вмерла, що скоро все налагодиться.
І дай Боже, ще раз хочу повторити, щоб люди, які нам надають допомогу, були здорові та щасливі. Довгих їм років життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.