«Ми бігали вулицями під обстрілами і не знали, де сховатися»

Родина роз’їхалася по різним куткам планети, щоб більше не відчувати паніки и стресу, не боятися за дітей та за самих себе.

Я була вдома, бо в мене був вихідний день 24 лютого… Почалася війна. Ворожий снаряд потрапив у будинок, в котрому ми ховалися, і у нас згоріли речі. Ми бігали вулицями під обстрілами і не знали, де сховатися. Був постійний страх за маленьку дитину, а ще сильний холод, стрес і паніка. Не вистачало води, ми ходили по сусідам та на струмок під вибухами.

Проживали разом з мамою, сестрою та племінником. Всі роз’їхалися в різні куточки світу. У мене немає зараз роботи. Я працювала до війни на заводі. У місті, де я зараз знаходжуся, немає роботи за спеціальністю або за досвідом. Тому планую шукати щось нове для себе.

Я завжди плачу, коли дивлюся, як весь світ допомагає нам. Навколо дуже багато добрих та співчуваючих людей!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/