Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катерина Клименко

«Луганськ був абсолютно порожнім»

переглядів: 655

У 2014 році з Луганська масово виїжджали люди. Потяги йшли, заповнені під зав’язку, і кожен пасажир думав, що їде в нікуди.

Перший день війни – 6 квітня 2014 року. У Луганську почали захоплювати СБУ. Всі один одному розповідали, але ми туди не їздили, на власні очі не бачили. Не вірилося, що це може відбуватися в нашому місті. Ми думали, що розберуться і все стане на свої місця

Дев’ятого травня ми з подругою поїхали в центр міста, тоді ще ми могли там вільно пересуватися. Говорили, що біля обласної адміністрації ходять військові з автоматами. Біля СБУ були виставлені огорожі.

В осередок військових дій я не потрапляла. Але я бачила наслідки того, як в липні 2014-го був розстріл людей на вулиці. Ми сиділи по квартирах і намагалися нікуди не виходити. А вибухи чули десь за містом.

Після того, як ми з донькою виїхали з Луганська, почули про перемир’я. Коли ми повернулися в місто, тоді і побачили перший розстріл людей. Це було в п’ятницю, а в неділю ми поїхали. Місто було абсолютно порожнім. Квиток я купувала онлайн, але в касі довго не могла його роздрукувати. Повинно було бути два потяги, а прийшов один, другий не пустили. Другий потяг чекав нас у Родаковому. Поїзд був повний-повнісінький. Люди стояли в коридорі, в тамбурі. Кількість людей, розрахована на два поїзди, була в одному. При пересадці у Родаковому ми їхали мовчки 23 години, кожен думав, що він їде в нікуди.

У мене є сестра в Києві. Вона допомогла зняти житло в Бучі. І потім до нас приїхала подруга зі сином. Ми жили в Києві, потім за родом своєї роботи в Кіровограді. Зараз повернулися в Сєвєродонецьк. Тут ми вже адаптувалися, соціалізувалися. У мене тут робота.

А мрії немає ніякої. Я відвідувала психологічні тренінги, і психолог мені сказав, що відсутність мрії є першою ознакою депресії. У мене немає мрії, у мене немає планів ні на три тижні, ні на три місяці. Коли людина мріє, вона щаслива. У мене цього немає.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Луганськ 2014 Текст Історії мирних жінки 2014 переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій