«У нас уламки були навіть на кухні», – згадує перший день бойових дій Вікторія Марененко. Тоді вся сім’я перечікувала обстріл у підвалі свого будинку. Але снаряд вибухнув неподалік під'їзду, і в квартирі повибивало всі шибки.
Після таких подій Вікторія вивезла своїх дітей до батьків за 200 кілометрів від Щастя. Молодша дочка жінки після потрясінь якийсь час не розмовляла.
Вікторія повернулася додому, щоби заробляти гроші. Каже: «Ночами у підвалах спали, а вдень на роботу йшли».
Після важких обстрілів з міста поїхали жителі і зараз пустує багато квартир. Жінка намагається не сумувати і знаходить радість у простих життєвих дрібницях.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.