Віра Валентинівна

«Де ми тільки від обстрілу не ховалися! Іноді в одних трусах із дому вибігали»

У Віри Валентинівни інвалідність, живе із мамою-пенсіонеркою. Під час обстрілу їм було дуже страшно. Коли не встигали вибігти до підвалу, ховалися в будинку між вікнами.

Коли обстріли почались, було дуже страшно. Ми з мамою де тільки не ховалися! І в підвалах, і під стінами, бігали з ковдрами та подушками, лежали під дублянками між вікнами. Іноді в одних трусах вибігали, коли стріляти починали, бувало всяке. Було дуже страшно. Досі, як починають пострілювати, я боюся.

Ми часто жили без світла та води. Та й зараз майже все літо немає води. Не знаємо чому. Багато народу виїхало, село порожнє. Ми далеко не їздимо, а по місцю усі нормально пересуваються.

Мріємо, щоб війна закінчилася і було нормально жити: щоб ми могли собі продукти купити і не голодували.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/