До війни жили нормально, був живий чоловік, але три роки його вже немає. Всю війну ми пережили удвох, на деякий час їхали в Святогірськ. Діти залишилися тут. Нас поселили в пансіонат, і ми жили там 10 днів, а потім повернулися додому. Незабаром знову поїхали, бо знову почалася стрілянина.
Було добре, коли давали «гуманітарку». Ми отримували цукор, соняшникову олію, крупи. Я отримувала допомогу тільки від Фонду Ріната Ахметова.
Досі живу зі страхом. Горлівка знаходиться поруч, нам добре чутно, що стріляють.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.