Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Марія Пилипівна

«Щоб не чути бомбардувань, ми й у підвали ховалися, і до сусіднього села їздили»

переглядів: 493

Марія Пилипівна і подумати не могла, що їй, що народилася на Другу світову, доведеться пережити ще одну війну наприкінці життя. У 80 років вона мріє дочекатися миру.

Війна – це дуже страшно. Коли бомбардують, це не передати. Ми у підвали ховалися, але там довго не просидиш. Їздили до іншого села, подалі від бомбардувань, але вони ніяк не закінчувалися, а додому треба було повертатися. Ось так і живемо.

Дуже страшно, коли стріляють. Нерви зірвані, боюся кожного шерхіту. У війну народилася і у війну помиратиму. Ніколи не думала, що до такого доживу.

Мені тільки Рінат Ахметов продуктами допомагав, це дуже хороша допомога була, дякую. Я одна живу, більше ні від кого нічого не отримувала.

Хочеться всю цю війну забути, дочекатися миру, щоб знати, що діти живуть у мирі, а тоді можна спокійно вмирати.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Максимільянівка 2014 2015 2021 Текст Історії мирних пенсіонери 2014 2015 переїзд обстріли безпека та життєзабезпечення їжа 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій