«Було дуже страшно, коли по моєму рідному селу проїжджали танки»

Симоненко Ілона, 15 років, Медведівський ліцей, с. Лозова

Есе "День, коли для мене почалась війна"

 Війна – страждання, біль, смерть, страх і сльози. Вона забирала багато життів, залишала багатьох дітей без родин та будинків. Для мене війна почалась саме тоді, коли вона почалась і для наших захисників. Було дуже страшно, коли по моєму рідному селу проїжджали танки і інша бронетехніка. Я розуміла, що вони їдуть в пекло, назустріч своїм страхам, захищати свою країну і своїх людей. Мені було лише дев’ять років, і мені довелося дізнатися,  що таке жити в страху, знаючи що через декілька сотень кілометрів гинуть люди.

Цей день запам’ятався нам назавжди, як страшний туман, який пожирав мир. Багато людей тікали з пекла, їм доводилося  покидати свої рідні оселі, щоб вижити.

Мир – це таке прекрасне слово, таке чарівне й світле. Для мене – як ковток джерельної води, як подих свіжого ранкового повітря. Я хочу, щоб кожен вдихнув це свіже повітря, без запаху пороху та пролитої бійцями крові, я хочу щоб над кожним із нас з’явилося світле блакитне небо й для кожного заспівали пташки. Мені вже п'ятнадцять років, і я хочу, що б війна на сході закінчилась, бо я хочу жити в мирній Україні.