«Брата у дворі розстріляли»

У мене робота була стабільна в Донецьку – ремонт взуття. Орендував приміщення та працював на себе, заробляв добре.

Спочатку центр обстрілювали, потім і до нас прилетіло. У підвалі сиділи по кілька днів із дітьми, потім виїхали на місяць до знайомих. На шиї не посидиш теж, повернулися. Там, де ми жили, будинок не оформлений на нас був, просто документи нам віддали. Будинок взагалі згорів, зараз живемо в чужій хаті.

За весь цей час запам’яталося, коли брата у дворі розстріляли. Материн будинок стоїть порожній, але він біля блокпостів... Там брат загинув у дворі чужого будинку.

Будинок стояв порожній, нам сказали – заходьте, поки живіть, тому що більше ніде. Роботи стабільної немає. Там підробиш, потім вдома сидиш, поки роботи немає. Ні роботи стабільної, ні вийти нікуди. Тільки темніти починає – з дому вийти не можна, тому що може обстріл бути й комендантська година. З роботи я якось їхав, так тричі документи перевірили.

Раніше все стабільно було. Я знав, що зароблю та зможу прогодувати сім’ю. Зараз... сьогодні є робота, завтра – ні. Не знаєш, за що вугілля купити, де гроші взяти на продукти та все інше.