Олійник Софія, 17 років, МАУП, м.Одеса
Війна це страшне слово, воно відкликається в кожного з нас по різному, але частіше за все, це щось пов’язане із боллю, страхом і втратами.
Особисто для мене війна розпочалася із серйозних розмов батьків вечорами про те, що, можливо, нам потрібно буде лишити свою домівку та поїхати до більш безпечних місць.
Коли були активні воєнні дії я разом із своєю сім’єю жила в місті Краматорську, на щастя наше місто не сильно постраждало від подій тих років, тому ми мали змогу залишитися в своєму будинку, але часто бувало так, що ми прокидалися від звуків обстрілів, та йшли до підвалу будинка, тому що там в ці моменти було найбільш безпечно.
На момент воєнних дій, мені здається я відчувала все те, що й інші. Було лячно, тому що я не була певна чи прокинеться моя сім’я наступного дня, було моторошно, адже я розуміла, що моїх родичів можуть забрати на фронт.
Мир для мене зараз, це коли прогулюючись містом я бачу квітки, посмішки дітей, коли я бачу радість в очах мого оточення, це мотивує мене, мотивує на роботу і життя загалом, адже сенс для мене - посмішки близьких.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.