Декілька місяців не було світла та води. Швидка допомога відмовлялася їхати на виклики під час обстрілу. Валентина Михайлівна не ховалась у підвалах, перебувала у будинку.
Вона дуже переживала за свою онуку, коли почалися обстріли. Пізніше дитину вивезли.
Жінка мріє, щоб швидше закінчилося війна, і побачити своїх дітей та онуків.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.