Залевська Богдана Юріївна, викладачка Запорізької гімназії №6

Конкурс есе "Війна. Моя історія"

Господи, зглянься, зупини, не карай…

Пам’ятаєш, як у легенді… Прийшли країни і щось просили, а моя Україна стояла осторонь і тихенько плакала (такі ми є - усе самі, нічого не просимо). І що ти нам дав? Мову. Дякуємо за це – неоціненний скарб. Але що робити, коли є ті, що мову не розуміють – тільки силу.

Історія показала: одні прибігли зруйнували, спалили, взяли в полон, інші набігли руйнують, вбивають, палять, ґвалтують - «рятують» одним словом. І хоч би хто завітав чемно і щось побудував, подарував, порадив, допоміг. На жаль….

Пів на п’яту ранку… Вибух… Підскочила на ліжку і до чоловіка пошепки: «Війна почалася…». А до того декілька місяців усіх переконувала: «Війни не буде, подзвякають на кордоні залізяччям і заберуться». Потім день, два, п’ять чекала на повідомлення, що все закінчилося. Що це? Віра в краще, у людей? Ні, це дурість. Мама ж бо завжди казала: «Московія – ворог». Вона це знала завжди, бо «західнячка і бандерівка» - так називали сусіди. А потім не знаю де взялася сила духу. Перше, що зробила щиро перепросилася, піднявши очі до неба, перед Президентом. Не вірила в нього і не голосувала. І перед народом українським, бо одне з перших запитань було: «Хто боронитиме землю нашу?» Соромно.

Сьогодні живу повноцінним життям тут, в Запоріжжі, Спитаєте, як можна жити повноцінно під сиренами і вибухами. Відповім: не те що можна, а й треба. Не виїхала, бо вірю в хлопців і дівчат, що на нулі, молюся за них щодня.

Вони знають, що я тут, і тому боронять хвилину моєї ранкової кави, живе спілкування з дітьми на уроці (хоч і онлайн), перегляд кольорових снів… Радію, що багато хто з моїх друзів і знайомих перейшов на спілкування українською, хоча б принципово. Щаслива, що ми єдині: нема понять Західна і Східна Україна. І переконана: Україну не підкорити, на зламати – вона існуватиме, допоки житиме хоч один українець. Тому вчителюю і вважаю основною місією своєї роботи – допомогти дітям зрозуміти хто вони є і навіщо прийшли в цей світ.

Господи, зглянься, зупини, не карай… Слава Україні!