WEBVTT 00:05.324 --> 00:19.418 Від якихось рашистських (не хочеться матюкатися) скотиняк прилетіло дві авіабомби, одна прилетіла на вугол дому, друга – за гаражем у садочок. 00:19.418 --> 00:30.391 І тут загинуло три покоління, один я залишився. Загинула дружина Ободзинська Наталія Миколаївна, їй було 40 років, 00:30.391 --> 00:42.385 загинув мій син Ободзинський Володимир Володимирович. Усі сміялися з нас, він Володимир Володимирович, я Володимир Володимирович. Він народився 28 липня, на день Володимира, 00:42.385 --> 00:50.711 йому в цьому році було б 15 років. Загинула моя дочка Ободзинська Іванна Володимирівна, Дайнеко Ніколь, і Дайнеко Денис. 01:02.655 --> 01:42.876 З нашої родини залишився я, кіт і собака. Собака на другий день після вибуху прибігла додому, якраз я тоді під’їхав, забрав до батьків, а кота я довго не міг знайти, потім не йшов до рук. Цей будинок ми зводили 10 років, 01:42.876 --> 01:42.883 було три спальні, якраз біля спальні сина одна з авіабомб прилетіла; це було 8 березня десь близько 9 години вечора. Мені подзвонив товариш, питає: «Вова як ти там?» А він каже: «У вашій стороні щось гепало». 02:42.883 --> 03:22.288 Я набираю дружину – телефон поза зоною. Но вона мала звичку покласти десь телефон, вона була вчителем української мови. Вона не відповідає, набираю сина також, набираю дочку – телефон відключений. 03:22.288 --> 04:15.461 Я набрав тата, попросив його йти туди. Я набираю друга, говорю: «Біжи туди». Потім батько набирає і каже: «Сину, немає нікого в живих. І будинку немає, тільки фундамент. Де зараз потяг гуде, внуків знайшли, де ті дерева». 04:15.461 --> 04:50.338 Їх знайшли не зразу. МНС розповідали, що вони не зразу могли… Тому що знову може прилетіти. Вони ходили, світили ліхтариками, МНСівець який знайшов, він не міг сутки говорити. 04:50.338 --> 05:34.806 У нас була традиція, що я завжди на 8 Березня дарую їм квіти, навіть якщо на роботі. В мене є друг, або таксистам… Вони купляли квіти, привозили, вітали. Дружина говорила тоді, що всі від війни тікають, 05:34.806 --> 06:38.281 а мій в Київ поїхав. Ми зідзвонювалися, це було перше 8 Березня, на який я їх не привітав. Ховали в закритих гробах, можна було тільки сина ховати не в закритому гробу. 07:32.505 --> 08:15.653 Якщо подивитися з цієї сторони, цю табличку зробили і принесли учні вдячні… Вона весела була, вона ще додатково тамадою була. Я був таким в роки молоді розбишакою… Мені хтось із друзів сказав, 08:15.653 --> 08:48.692 що в мене буде дружина вчителька, я б не повірив. Син після 9 [класів] хотів в коледж. Я казав: «Ні, будеш 11 класів». Він дуже ждав випуску, я на 25 травня купив йому лєнточку. 08:48.692 --> 09:43.897 Написали там «Випускний». Дочка закінчила коледж, народила 11 січня [20]21 року. Я коли приїжджав, мені давали один день відсипний, я потім був з дітками, щоб вона могла відпочити. Я був тоді з дітками, 09:43.897 --> 10:24.346 мені прийшла смска від вчительки, що на навчання не йти. Я в телефон – а у нас війна. Я останній раз бачив внуків 24-го вранці. Потім мене визвали на роботу, і я поїхав. 10:24.346 --> 11:01.656 5 березня в мене було день народження, вони казали: «Всі від війни, а ти на війну». І так вийшло, що я поїхав наступний раз в Малин вже на їхні похорони. Всі не вічні, і прийде мій час – для мене вже також місце приготовлене. 11:01.656 --> 11:36.356 А пам'ять має залишитися, щоб покоління знали, це має проходити століття і має бути згадка про те, що таке «рускій мір». Вони не достойні навіть нецензурної лайки 11:36.356 --> 11:47.970 Щоб проходили покоління і століття, і люди знали що таке «рускій мір», кому він поміг в цьому житті.